У житті все просто: щастя цілком залежить від везіння та від генів. Все зводиться до генів і везіння. А якщо замислитись, то й гени — це питання везіння.

— Та ні … скажіть… невже насправді ви ніколи не любили справжнього кохання? Знаєте, такою любов'ю, яка... ну, яка... словом... святою, чистою, вічною любов'ю... неземною... Невже не любили?
— Справді, не зможу вам відповісти, — зам'явся старий, підводячись з крісла. — Мабуть, не любив. Спочатку все було колись: молодість, кутежі, карти, війна... Здавалося, кінця не буде життя, юності та здоров'ю. А потім озирнувся і бачу, що я вже руїна...

Тільки з найкращого друга виходить зразковий особистий ворог.

— Ніколи в житті не бачив, щоби так стріляли. Тільки в кіно.
— А я ніколи не бачив, щоби так грали.

— Тут ось у чому справа, дівчатка, — вела далі Верховна, — подейкують, війна не за горами. У зв'язку з чим вирішено використати відьом-провісниць.
— То віщуни ж є! - Простогнала Варвара.
— І їх теж, — Василена Володимирівна важко зітхнула, — усіх, кого можна залучити, використовують усіх. А у вас, дівчатка, найкращі оцінки за прогнозами.
Ми разом почали колупати шкарпетками підлогу, зображати невинність і вдавати, що нас тут немає. За пророцтвами у нас відьмак Федір Феоктистович, а він пити дозволить. Ось і дає екзаменаційне завдання — сказати, де в нього бутель захована. Ну ми, не довго думаючи, купили кожна по пляшці та й заховали в різних місцях. Потім, отримавши найвищий бал, чи не шабаш від радості влаштували... Допередбачалися! А тепер і зізнатися страшно, та й не повірять, мабуть.

Чому люди не бояться ображати інших, адже все може повернутися бумерангом до них... Це порівняно з пружиною. Можна стиснути її пальцем вщерть, але коли відпустиш, то вона вистрілить аж до стелі. Чим міцніше ти її стиснеш, тим сильніше вона  вдаряє тебе...

У мене вроджена пристрасть суперечити; ціле моє життя було лише ланцюг сумних і невдалих протиріч серцю чи розуму.

— Люблю твоє волосся!
- Це перука.
— Люблю твої блакитні очі!
- Це лінзи.
— Люблю твої груди!
- Це "Wonderbra".
— Люблю твої ноги!
— Ну , слава богу, хоч один заслужений комплімент!

Всім тиранам властива хвороба злочинної недовірливості один до одного.

А смерть — сумне та страшне явище, але завдяки ній ми дорожимо кожним моментом. Коли ти безсмертний, то про красу тобі повинні нагадувати. Дні перетворюються на роки, роки на сторіччя, час втрачає своє значення.