— Іване, вертайся!
- Навіщо?
- Ти найголовніше забув!
— Ну, що я ще забув?
- Ти забув старій людині " дякую " сказати і земний уклін віддати.
- Кожному кланятися - голова відвалиться.
- Іване!
- Нехай тобі ведмідь у ніжки кланяється!
— Ну що ж, Іване, хай по-твоєму все й збудеться. Ведмідь мені в ніжки кланятиметься, а зігнеться твоя спина.

Читаючи думки на відстані, дотримуйтесь дистанції.

Губи твої мають такий гіркий смак. Чи не смак це крові?... А може, смак кохання?... Кажуть, у кохання гіркий смак… Ну і що з того, що гіркий? Що з того? Я поцілувала тебе в уста, Йоканаан.