Зрештою, нас запхали в крихітну камеру з двома ліжками, вже заселену приблизно п'ятдесятьма тисячами душ. Двадцять тисяч жителів представляли блохи, ще двадцять тисяч — клопи, а решту я й досі не можу класифікувати.

Коли я дивлюсь сьогодні на світ навколо, на очі завжди попадаються такі газетні ілюстрації: "Жіночий полк у Радянському Союзі займається снайперською стріляниною"або "Жіночий батальйон в Іспанії займається метанням гранат". Або... Поборникам жіночої рівноправності такого роду я можу сказати лише одне: Я був би не чоловіком, якби допустив щось подібне. Я пережив війну. Я знаю як це тяжко. Знаю, як багатьом чоловікам ця війна покалічила нерви. Я часто бачив десятки таких: їх трясло, коли вони вертались, вони були повністю пригнічені та зламані! Чи допустимо наражати такому жінку чи дівчину? Я би тоді втратив всяку повагу до німецьких чоловіків!..