Одна сніжинка може зігнути листок бамбука.

Не будуй будинку біля дороги. Дорога лише тоді буває доброю, коли вона веде  додому.

Любов солодка, як літні дощі,
Прекрасна, як велика картина,
Вишукана, як милий голубок,
Що гадить щодня мені на килим.

Люди не люблять зустрічатись зі свідками свого приниження. Навіть якщо це стіни будинку.

- А ви хто?
— Я пустельник.
— Путівник із друзями?
- Так, об'єдналися. Щодесять років збираємося, обговорюємо свої печери. Це весело!

Якщо людині для щастя потрібна неодмінно тепла постіль, та тиха лампа, та за спиною ще полиця з книжками, — такої не впізнає щастя... Для такого воно завжди — завтра, а одного злощасного дня немає ні завтра ,  ні ліжка. Для такого — вічне на жаль... От іду я степом, ніздрі мої чують запах печеного хліба, — отже, з того боку хутір, почуємо скоро, як забрешуть собаки. Боже мій! Бачиш, як займається світанок! Поруч - супутник в ангельському вигляді, стогін, що викликає мене на милосердя, на бажання тупотіти копитами. Хто ж я? — найщасливіша людина. Мішечок із сіллю завжди в мене в кишені. Картоплю стягну з городу. Що далі? - Строкатий світ, де зіткнення пристрастей.

Так багато людей, а той, хто потрібен — один-єдиний, він знову загубився...

Не дозволяйте проблемам наповнити ваше серце занепокоєнням. Зірки світять найяскравіше в темніші ночі.

- Як ви дізналися?
— Думаю, тебе турбує зовсім інше. Розбив би ти вазу, якби я не сказала?

У цієї розлуки не було причини, з їх любов'ю просто сталося життя.