Втім, нам по ***м, ми зайняті своїм сніданком. Правильний сніданок налаштовує на гарний лад.

Навіть якщо можеш, нізащо не міняй минуле. Не перетворюй ймовірність на реальність. Ніхто не знає, що на нас чекає в майбутньому. Саме тому, що минуле не можна змінити, люди можуть продовжувати рухатися вперед.

Моя дружина впевнена, що подружні обов'язки — це насамперед тверезість.

Я хоч і живу, живим себе не вважаю. Не знаю, чи від досади на людей, чи від невдоволення собою, а може, й з якоїсь іншої причини. Зовні живий, усередині все мертве. Серджуся, але не відчуваю гніву. Сміюся, але не можу радіти. Слова, які я вимовляю, і сміх здаються мені не моїми. Все чуже.

Неможливо вести поєдинок із противником, який на укол рапіри відповідає ударом бойової сокири.

Будь м'якше до людей! Хочеш бути мудрішим? —
Не роби боляче мудрістю своєю.
З кривдницею - Долею воюй, будь зухвалий,
Але сам присягайся не ображати людей!

Дівчата – найдивніші створіння у світі, крім драконів, якщо вони (я маю на увазі драконів), звичайно, існують.

Або ось говорять про когось, що виїхав з Архіпелагу:
— Дали три, відсидів п'ять, випустили достроково.

Втрачені цілі та координати
У бездушному просторі продажних часів.
Течія життя забирає кудись,
Де немає ні перемог, ні великих імен.

- Купи мені чогось! - Попросила зголодніла Дафна.
Меф здивовано глянув на неї:
— Купувати — дрібно. Купують низькі душі. Я тобі все даруватиму! Ти як не проти?
Дафна обережно погодилася.
— Хочеш я подарую тобі це дерево?... Відтепер воно твоє! Приходь до нього, коли захочеш, і кажи: це моє дерево, мені Мефодій подарував його! Хоча що дерево? Ось зоопарк! Він теж твій, я тобі його подарував! І площа твоя! І так і бути: от та зірка теж! Чого вона  так рано вилізла? Ану погасити! — Меф натхненно забіг уперед і почав обдаровувати Дафну всім, що бачив.
Дафна посміхнулася. Вона вже зрозуміла, що шоколадки їй не дочекатися. І завтра, мабуть, також. Меф був бідний студент і дарувати міг лише зоопарки та зірки.