Слова, у тому числі складаються питання, можуть не бути питаннями.

Молодість – це книга. Ми її прочитали і вона закінчилася.

— Як, щодня разом мало знаєш?..
— Мало. Не знаю, що вона криється під цим спокоєм, не знаю її минулого і не вгадую її майбутнього. Жінка вона  чи лялька, живе чи підробляється під життя? І це мучить мене...

За життя про людину судять за її вчинками,
після смерті – за зовнішнім виглядом та кількістю людей на похороні.

Якщо ми обоє любимо один одного, то зможемо впоратися з усіма проблемами.

Комунізм ні в кого не забирає можливості присвоєння суспільних продуктів, він забирає лише можливість за допомогою цього присвоєння поневолювати чужу працю.

Я не шкодую про пережиту бідність. Якщо вірити Хемінгуею, бідність – незамінна школа для письменника. Бідність робить людину пильною. І так далі.
Цікаво, що Хемінгуей це зрозумів, як тільки розбагатів.

Знаючий достаток, багатий.
Хто діє з завзятістю, має волю.
Хто не втрачає своєї природи, довговічний.
Хто помер, але не забутий, той безсмертний.

Куля може і повз просвистіти, а зрада — завжди точно в серці.

Хоча ми є господарями своїх сердець, дуже важко буває накинути вуздечку на свої почуття.