Тепер мені за тридцять і що попереду? Одна сіра імла, нудне, одноманітне продовження надалі; розпочати нове життя пізно, продовжувати старе неможливо. Скільки починань, скільки зустрічей... і все закінчилося ледарством і самотністю.
Людина, яка пробула в Просторі загалом понад двадцять років, відвикає від Землі і перестає вважати Землю домом. Залишаючись землянином, він перестає бути людиною Землі.
Душа жінки є джерелом кохання, у душі чоловіка такого джерела немає. Чоловік - джерело сили.
Сонце — одне, а крокує всіма містами.
Сонце моє. Я його нікому не віддам.
Ні на годину, ні на промінь, ні з погляду.— Нікому. Ніколи!
Нехай гинуть у беззмінній ночі міста!
В руки візьму! — Щоб не сміливо крутитись у колі!
Нехай собі руки, і губи, і серце спалю!
У вічну ніч пропаде, — поженуся слідами...
Сонце моє! Я тебе нікому не віддам!
Якщо кіноактор нездатний імпровізувати, отже, він отримав роль з протекції дружини режисера.
— Красиві обладунки. Ні подряпини.
- Знаю. Люди багато років тицяють у мене мечами і щоразу промахуються.
— Мабуть, ви дуже обачні у виборі супротивників.
- У мене до цього талант.
Господи! Це чудо! Людина розчинилася в повітрі, мов туман на вітрі!
===============
Господь показав нам диво! Людина зникла, як перд на вітрі!
Життя — як спідня білизна, її треба міняти двічі на день. Вечір закінчився, я хочу його забути.
Але ж у людини є предки не тільки в роді: вони мають і в літературі. І багато хто з цих літературних предків, мабуть, ближче йому за типом і темпераментом, а вплив їх, звичайно, відчувається їм сильніше.