Ігор Губерман
Шляхи добра з шляхами зла
так переплуталися століттями,
що й чисті справи
творять брудними руками.
Шляхи добра з шляхами зла
так переплуталися століттями,
що й чисті справи
творять брудними руками.
А діти, як відомо, не знають, що творять. Діти навіть не усвідомлюють, що завдають комусь болю. Вони не мають співчуття. Розумієш?
Коли він змінює нас на інших,
Що рухає їм? Гонитва за забороненим?
Очевидно. Жага змін?
Так, це також. Або слабоволі?
Звісно так. А хіба немає у нас
Потреби у забороненому чи новому?
І хіба волею ми сильніші за них?
От нехай і не докоряють нам нашим злом.
У своїх гріхах ми з них беремо приклад.
Американці, ви знаєте толк у розвагах, але не в задоволенні.
Якщо день, погода і ваш душевний стан виявляться в гармонії з антуражем, ви відчуєте себе частинкою того, що було раніше, і того, що буде потім. І, можливо, почуєте голос, який шепне вам:« Народження і смерть — це не стіни, а двері».
Немислима мужність безтурботності,
непоправно споріднена мені,
коли на волосок від нескінченності
ти ловиш іскри швидкоплинних днів.
Ти обпалюєш пальці, ти гойдаєшся
на волосині, натягнутій долею.
Але ніколи ти на смерть не зневіришся -
і вічність усміхається тобою.
Яке зло ми добротою творимо!
З мене і власної туги досить,
А ти долею робиш мені боляче.
Моїми клопотами про мене
Мій смуток ти розтрощив подвійно.
Що є кохання? Безумство від чаду.
Гра вогнем, що веде до пожежі.
Зайнялося море сліз,
Роздум - заради необдуманості,
Змішання отрути і протиотрути.
Прощавай, друже.
— Як просувається твій перший роман?
— Так кошмарно, що я весь час мрію, щоб один із нас помер від раку. Тоді мені не доведеться рвати з нею.
... Я хочу жити, залишаючись молодим… і бути поруч із тими, кого я люблю… Хочу подорожувати, хочу побачити світ. Потім ще хочу одружитися і колись обзавестися дітьми... І безбожно забалувати їх, перетворивши на неабияких засранців... А потім віддати кінці у власному ліжку — щоб мені було при цьому років під двісті і щоб причиною моєї смерті став прокляття чийогось ревнивого чоловіка.
Знамениті царі і найбільші королі не іншим майже мистецтвом, як вбивством, і не одну людину, як ти хотів зробити, а незліченної множини, випалюванням країн і руйнуванням міст поширили свої царства, а отже, і свою славу.