Є момент, коли ти точно розумієш, бо тобі мріялося, вже не буде ніколи. У цей момент треба знайти сили йти далі. І не озиратися

Нам усім потрібні секрети, якщо вони не смертельні, вони нас захищають.

Пори року тягнуться один до одного, як чоловіки і жінки, в прагненні позбутися, вилікуватися своїх крайнощів і надмірностей.

Прикро, сором і великий сором, коли дружина переважатиме над своїм чоловіком.

— Не знав, що ти вмієш літати літаком.
- Літати - так. Сідати — ні.

Ніколи? Неабияке слово, якщо йдеться про віскі!

Що б ти не зробив у житті, це буде незначно, але дуже важливо, щоб ти це зробив, тому що…
Ти не можеш знати…
Ти ніколи не можеш по-справжньому знати значення свого життя…
І тобі не потрібно…
Просто знай, що твоє життя має значення…
Кожне життя має значення… триває воно  сотню років чи сотню секунд… Кожне життя…
Кожна смерть по-своєму змінює світ…
Ганді знав це. Він знав, що його життя буде для когось щось означати, колись, якось. І з такою самою впевненістю він знав, що ніколине дізнається цього значення…
Він розумів, що насолоджуватися життям набагато важливіше, ніж його розуміти. Так гадаю і я.
Ми не можемо знати…
Тому не приймайте життя як належне…
Але й не сприймайте його надто серйозно…
Не відкладай те, чого ти дійсно хочеш…
Не залишай нічого недозрозумілим…
Переконайся, що люди, які тобі дорогі, знають…
Переконайся, що вони знають про твої почуття...
Переконайся, що вони знають про твої почуття...
Тому що просто ось так...
Переконайся, що вони знають про твої почуття... Тому що просто ось так... Все може скінчитися.

Я думаю, що наші нащадки колись сміятимуться, дивлячись на костюми наших космонавтів. Напевно буде інша мода на космічні костюми. А ось мода на гідність, мода на духовність, якщо це можна назвати модою жартома, це не минає. Поки що людина залишається людиною.

Вухо – слабка ланка. На відміну від ока воно позбавлене століття, а тому подвійно вразливе: в результаті вічно чуєш те, чого тобі не хочеться, і не чуєш того, що хотів би почути.

— Ні, я сам«Війну та мир» не до кінця прочитав. Але ж є якісь речі. Висоцький, Окуджава. Вона  «Бережись автомобіля» не дивилася. Знаєш, як вона пише«загалом»? "Взагалі" - одне слово. Або так —«загалом». І теж одне. Добре, хоч не пише«взагалі». Бо деякі... Я їй кажу:«Ну невже складно запам'ятати? В загальному. Ну, що тут складного». А вона мені:«Ну ти ж зрозумів, що я мала на увазі. Яка різниця?».
— Слухай, а ти справді старий занудний дурень у свої 19 років.