— Але що робити, якщо ти зрозумів, що зробив найбільшу гребану помилку у своєму жалюгідному безглуздому житті?
— Поховати це в підсвідомості і забути про це?

Совість - індивідуальна, а отже, не може бути універсальним критерієм.

Пристосовуватися до нового потрібно якнайшвидше, оскільки, не пристосувавшись вчасно, ви ризикуєте не пристосуватися взагалі.

— Його можуть бачити лише мертві? І мільярди людей знаходять у цьому сенс?
— Такою є природа віри.

Чим довше ти чекаєш, тим більша ймовірність, що ти чекаєш не там.

Перестань постійно думати, ніби ти всім заважаєш. Якщо комусь не подобається, він сам поскаржиться. А якщо йому не вистачає сміливості поскаржитися, то це його проблема.

— Я щойно думав...
— Чарівне заняття, мій друже. Не гребуйте їм і надалі.

Моя двоюрідна бабуся по батькові - вона  була російською - часто повторювала:
- Ти - як мій батько, все ностальгуєш по горах.
— Якими горами, Мушка? - дивувався я.
— За тими, яких ніколи не бачив, звичайно!

Хтось попереджений про небезпеку, вже наполовину врятований.

— Може, варто перетворити одного з вас на годинник, щоб решта не спізнювалася.
— Але ж ми заблукали!
— Може, тоді в карту?