Влада, над якою безкарно знущаються, близька до загибелі.

Легше забути десять поцілунків, аніж один.

Альберт Гібсон: — Можу заприсягтися, ти вважаєш її незайманою.
Гаррі Таскер: - Не сміш мене, їй всього... Скільки їй?
Альберт Гібсон: - Їй чотирнадцять років!
Гаррі Таскер: — Їй лише чотирнадцять років.

Кожен захід сонця гарний по-своєму.

Мета життя - самовираження. Виявити у всій повноті свою сутність — ось навіщо ми живемо. А в наш час люди стали боятися самих себе. Вони забули, що найвищий обов'язок — це обов'язок перед собою. Зрозуміло, вони милосердні. Вони нагодують голодного, одягнуть жебрака. Але їхні власні душі наги і вмирають із голоду. Ми втратили мужність. А може, його в нас ніколи не було. Побоювання громадської думки, ця основа моралі і страх перед богом, страх, на якому тримається релігія, — ось що панує над нами.

На відміну від хороших вин, хороші книги не старіють. Чекають та чекають на нас на поличках. Старіємо – ми.

То був добрий хлопчина років сорока. "Ну і ну! - сказала Софі. — Ще сьогодні вранці я вирішила б, що він старий! Треба ж усе, виявляється, залежить від того, як подивитися!»

Є на світі чимало людей, які з дитячих років мріють про подорожі та пригоди, щоб не лише в очах сторонніх, а й у своїх власних здаватися героями. А коли життя стикає їх із довгоочікуваними пригодами, коли небезпека близька, вони думають із каяттю:«Який чорт мені все це потрібно, понесла ж мене нелегка!»

Вибачити - найкраща помста. Скільки смислів не шукай – їх багато, і всі вірні.

Ми сваримося лише з тими, з ким потім хочемо помиритись. Решту ми посилаємо нах@й.