Якщо все так добре, то чому так погано?

Захопившись ревнивою підозрілістю, можна образити і абсолютно безневинну людину.

Про джентльмена в газетах пишуть тричі: коли він народився, коли одружився та коли помер.

Хіба відома комусь та ніч, якою йому судилося померти? Хіба відома комусь та ніч, якій людині судилося втратити розум?

Якщо ти мене розбудиш, я полюблю ранок.

... за Сталіна після смерті атеїзм був, а тепер знову релігія. А за нею після смерті все як за Сталіна. Ти прикинь, як тоді було. Всі знають, що ночами в Кремлі віконце горить, а за ним Він. І він тебе любить як рідного, а ти його і боїшся до всеру, і теж ніби любити повинен усім серцем. Як у релігії. Я про Сталіна чомусь згадав — почав думати, як так можна — боятися до всеру і одночасно любити всім серцем.

Ми готові міняти все, що завгодно, аби нічого не міняти. Робити все, що завгодно, аби нічого не робити. І докладати будь-яких зусиль, щоб не докладати жодних зусиль.

Неможливо досягти мудрості, не живучи мудро.

— Ми нічого не зробили, не порушили жодного правила.
— Не ганяй, ми порушили купу правил. По-перше, фальшиві документи.
— Читацькі квитки, щоб ходити до цілодобової бібліотеки.

На все зле знайдеться щось гірше.