Коханий, давай продамо дачу, квартиру, меблі! Купимо машину, знівечимо острови та країни, будемо незалежними, вільними, щасливими! Побачимо світло!» А чоловік їй у відповідь:«Після такого навантаження? Яке світло, яке чи це?
Ми, люди, придумали телеграф і телефон і ще купу всяких сучасних новинок, що правда, то правда. А як подивишся на зірки, відразу розумієш, що по суті ми тільки черв'яки, жалюгідні черв'яки, і нічого більше.
Життя на нещастя коротке,
А шлях до досконалості довгий.
Дружба трагічніша за кохання — вона вмирає набагато довше.
Світу потрібен чорний колір, щоб білий був помітнішим.
Люди не цінують ранку. Через силу прокидаються під дзвін будильника, який розбиває їх сон, як удар сокири, і одразу вдаються до сумної метушні. Скажіть мені, яким може бути день, розпочатий таким насильницьким актом! Що має відбуватися з людьми, які щодня за допомогою будильника одержують невеликий електричний шок! Вони день у день звикають до насильства і щодня відучуються від насолоди.
Вам нема чого боятися, якщо вам нема чого приховувати.
Усі підходять до мене. І обіймають мене. Кажуть, що мені має стати легше, адже вбивцю мого брата нарешті спіймали. Що цей кошмар скінчився. То чому мені не легше?
Єдине правило в житті, за яким треба жити, — залишатися людиною в будь-яких ситуаціях.