— Він має радіти, ти могла б бути з красенем, який тільки й мріє з тобою переспати.
— Стривай, ти хочеш сказати, що ти не красень?
- Я хочу сказати, що кохаю тебе.

Сподіваюся, моє невчасне воскресіння не зіпсувало вам вечір.

— Якби тільки дощ перестав бити мене по голові, — заговорив Пікар. — Хоч на кілька хвилин. Просто щоб я згадав що таке спокій.
Він стиснув голову обома руками.
— Пам'ятаю, у школі за мною сидів один нелюд і щипав, щипав, щипав мене кожні п'ять хвилин. І так весь день. Це тривало тижнями, місяцями. Мої руки були в синцях, шкіра здулася. Я думав, що збожеволію від цього щипання. І він мене довів. Скінчилося тим, що я справді розлютився від болю, схопив металевий трикутник для креслення і мало не вбив цього виродка. Мало не відтяв йому голову, мало не виколов очі, мене ледве від нього відірвали. І весь часкричав: Чого він до мене пристає? Господи! — Тремтячі руки все дужче стискали голову, очі були заплющені. — А що я можу зараз зробити? Кого вдарити, кому сказати, щоб перестав, дав мені спокій? Дощ, проклятий дощ, не дає перепочинку, щипає і щипає, тільки й чути, тільки й видно, що дощ, дощ, дощ!

У сімейному житті, старовина, сонце світить не щодня!

Тамріко, умій бути щасливою від того, що маєш, замість страждати від відсутності того, що в твоєму житті ще не сталося.

Якщо хочеш зберегти секрет, треба приховувати його від себе.

Пам'ятаєш, що казала Бабуся Болить? Нагодуй голодного, вкрий роздягненого, говори за тих, хто не має  голосу. Думаю, тут можна доповнити: дістанься за тих, хто не може зігнутися. Візьми за тих, хто не може дістатись, і витри за тими, хто не може повернутись.

Майбутнє людини визначають його вчинки та поведінку. Те, ким ми станемо в наступному житті, залежить від нашої поведінки.

Коли твоє правління жорстоке, чекай і жорстокого перевороту.

Очікування дива нікуди не зникає – зникає надія на те, що станеться диво. Іде віра в його можливість. Виникає образа на диво, заперечення його можливості. І здатність його помічати.