Людське життя не можна, по суті, назвати ні довгим, ні коротким, оскільки, по суті, воно  саме і служить масштабом, яким ми вимірюємо всі інші терміни.

Живописець, що безглуздо змальовує, керуючись практикою і судженням ока, подібний до дзеркала, яке відображає всі протиставлені йому предмети, не маючи знання їх.

Мене завжди цікавили краплі.
Адже це цікаво, як вони падають, спотикаючись, ламаючи ноги, забуваючи парашути, коли вивалюються з хмар і мчать до невідомого фіналу. Наче хтось витрушує над землею кишені, не дбаючи, куди потрапить вміст, не думаючи, що краплі розбиваються, ударившись об землю, залишаючи мокрі плями на асфальті, і що люди проклинають дні, коли дощові краплі насмілюються постукати до них у будинок.
Я дощова крапля. (Я часто думаю про краплі дощу.
Думаю про те, як вони падають, спотикаючись про власні ноги, ламаючи їх і забуваючи свої парашути, як вони падають прямо з неба в невідомість. Це ніби хтось витрусив над землею кишеню, і здається все одно, куди впаде вміст, здається, що нікому немає  діла до того, що краплі розбиваються, коли падають на землю, розбиваються, коли падають на підлогу, і люди проклинають день, коли краплі постукали в їхні двері.

Знаєш, що важливо взяти з дитинства у доросле життя? Мрію.

Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.

Я такий поганий, і як же добре, що я такий поганий.

Лікарям не подобаються їхні власні ліки.

Там за добро - добро, і кров - за кров, і ненависть безмірна, як кохання.

Коли нам щастить — нас усі люблять, без жодних зусиль з нашого боку; Але наступають важкі дні — і друзі, як правило, відвертаються від нас.

Я завжди співатиму для тебе. Неважливо що, неважливо де, чи ти чуєш мене і чи є в мене голос. Я завжди співатиму для тебе.