Коли щось робиш надто добре, то, якщо не стежити за собою, починаєш виставлятися напоказ. А тоді вже не може бути добре.

Повага до минулого - ось риса, що відрізняє освіченість від дикості.

Я намагаюся вийти за свої рамки, а ти щоразу ніби намагаєшся загнати мене в них назад.

- Чуєш, герой, тобі треба відіспатися. Я попрацюю, а ти знайди мотель і поспи. Добре?
- Що б я не робив, Дін, Глюцифер не затикається.
- Навіть зараз?
- Так, зараз він співає "Сходи в небо ".
- Класна пісня.
— Але не вп'ятдесяте поспіль.

Нехай у фантазії, ми не повинні забувати про дійсність.

Будь собою. Інші ролі вже зайняті.

— Я хоч би не ховаю себе під маскою.
— Ні... Ти ховаєшся у всіх на очах...