Що б там не було, а всяка юрба складається з людей. Вчора ввечері містер Канінгем був частиною натовпу, але він залишався людиною. Будь-який натовп у кожному маленькому південному містечку складається з людей, яких ми знаємо, із звичайнісіньких людей, і це не дуже для них втішно, чи не так?
Час (справа відома) летить іноді птахом, іноді повзе черв'яком; але людині буває особливо добре тоді, коли вона навіть не помічає — чи скоро, чи тихо вона проходить.
Якщо блондинка не вміє підтримати розмову, ми називаємо її«лялькою», мовчазного блондина вважаємо йолопом. А поряд з цим світ сповнений«цікавих мовчазних брюнетів» та«томних брюнеток», абсолютно безмозких, але ніхто їх чомусь за це не звинувачує.
Ми весь час щось упускаємо, уявляючи, ніби ще встигнемо до цього повернутися...
Секрет життя полягає в тому, щоб до всього ставитися якомога легше.
Робити нема чого, доведеться
У палаці тобі служити;
Будеш у золоті ходити,
У червону сукню наряджатися,
Немов у маслі сир кататися,
Всю стайню мою
Я в наказ тобі даю.
Ніхто не змусить зробити підлість. У багнюку не можна зіштовхнути, у багнюку ступають лише самі. Яке б не було життя навколо, виправдань немає і не передбачається.
... Тобі вдалося заполонити все моє життя, і ти не знайшов нічого кращого, як розбити його вщент.