Якщо під музику не танцюють – це не музика.

Будь -яку людину, нічого їй не пояснюючи, можна посадити у в'язницю років на десять, і десь у глибині душі вона знатиме, за що.

Життя не буває лайном. Це люди бувають лайном.

Будь-яку жінку вламати можна, треба тільки не відставати і поки що з багатьма миритися. Зрештою всі вони поступаються, як правило, коли й не чекаєш, просто тому, що втомлюються.

— Ви так віддані один одному. Невже ви ніколи не сваритеся?
- Ніколи. Я просто не бачу сенсу двом закоханим говорити один одному гидоти.
— Я казав колись те саме саме цьому шматку гівна.

Як не гуркотить луна  гучних справ,
У луни і слави є межа.

Коли знаєш, що в тебе на світі немає проблеми, то відразу ж зникає бажання забитися в кут і шкодувати себе.

Потім настав тридцять восьмий рік. Звичайно, це був моторошний час. Проте не всім. Більшість танцювала під життєрадісну музику Дунаєвського. Крім того, щороку знижувалися ціни. Ікра коштувала дев'ятнадцять карбованців кілограм. Продавалася вона  на кожному розі.
Звісно, ​​невинних людей розстрілювали. І все ж таки розстріл одного йшов на користь багатьом іншим. Розстріл якогось маршала гарантував підвищення десяти його товаришів по службі. На місце, що звільнилося, висували генерала. Посаду цього генерала обіймав полковник. Полковника заміщав майор. Відповідно підвищували у званнях капітанів та лейтенантів.
Розстріл одного міністра викликав десяток службових переміщень. Причому спрямованих виключно нагору. Натовпи низових бюрократів підіймалися службовими сходами На заводі, де працював Федір Макарович, заарештували чоловік вісім. Серед інших – начальник цеху. Федір Макарович обійняв його посаду На фабриці, де працювала його дружина, заарештували бригадира. На його місце висунули Галину Тимофіївну.
Арешти не припинялися два роки. За цей час Федір Макарович став головним технологом малого підприємства. Галина Тимофіївна перетворилася на завідувача відділу збуту.

Статися може все, що завгодно, все, що завгодно, може статися.

Одружений придушує дітей.