Захід сонця над океаном — видовище, яке цілком зачаровує. Сьогодні безвітряно, і захід сонця виглядає так, ніби у дзеркалі вирішив утопитися червоний апельсин.

— Мені треба почекати...
— Чекай, коли хочеш. Чекати. Чекати. Чекати... а жити колись?

- Стоп! Стоп! Стійте! Ми маємо повернутися!
— Що в тебе сталося цього разу?
— Я забув носову хустку.

- Це шорти для душу.

- Шорти для душу?
— Для тих, кому нема чого приховувати, але він намагається!

Важко відмовитись від мрії. Легше ускладнити шлях до неї, ніж повірити, що задуманому не здійсниться.

Заради тебе однієї я живу, якщо це можна назвати життям.

Снігова королева ще раз поцілувала Кая, і він забув і Герду, і бабусю, і всіх домашніх.

Яке це величезне щастя любити і бути коханим і який жах відчувати, що починаєш звалюватися з цієї високої вежі!

Немає кращої школи, ніж стара школа! А я в ній директор.

—...Той жук повз і через скелі, і повітрям, і під водою, але жахливо повільно... Що я з ним тільки не робив! Навіть кинув у доменну піч. Жука вплавило в брусок, а він навіть лап не обпалив! Маю сумнів, що він взагалі здогадувався про існування печі. Просто повз собі та повз. Закінчилося тим, що я забув його у своєму сейфі. За місяць він проповз через чотири сантиметри сталі і кудись зник.
—...Ваш жук був... як тривимірна муха, яка біжить плоскою двомірною картиною. Ось вона біжить ця муха, пробігає вогонь, воду, атомний вибух, сонце і нічого не може її зупинити. Муха навіть не помічає їх, бо мухи не цікавляться картинами.