Владислав Шпільман. Піаніст. Варшавські щоденники (1939-1945)
Він годинами грав на скрипці, знайшовши у ній собі притулок реальності.
(…)
«Це нічого не означає! Все одно найпізніше через місяць тут уже будуть союзники!» Ця незмінна відповідь на всі питання допомагала тоді батькові уникнути навколишньої дійсності в неземному світі музики, де йому було найкраще.