- Тобі мене поцілував. Я скажу, щоб він забув.
- Кеті, це буде... це буде велика помилка. Слухай, якщо ти його відкинеш, він поставив собі за мету зустріти найідеальнішу і найгарнішу дівчину у світі і спробувати забути тебе. І він одружується з нею, з цією жінкою, і проведе з нею решту життя. І він переконуватиме себе, що вона ідеальна, і... і він знайшов своє щастя. Але вона не буде тобою, розумієш?
Люди рятуються лише слабкістю своїх здібностей — слабкістю уяви, уваги, думки — інакше не можна було б жити.
— Ну, і хто кого кинув?
- Що за питання? Звісно, я її. Вона ж всерйоз думала, що Шопен це столиця Камбоджі.
— Вона збожеволіла. Кожному дурню відомо, що столиця Камбоджі... еээ...
— Коротше, не Шопен.
— Знаєш, я радий, що ти взявся вчити китайську.
- Чому?
— Коли ти навчишся на ньому вільно говорити, буде ще один мільярд людей, яких ти зможеш дратувати.
На злочин не йдіть ніколи, проти кого б воно не було спрямоване. Доживіть до старості із чистими руками.
Слабкість велика, сила мізерна. Коли людина народиться, вона слабка і гнучка; коли він вмирає, він міцний і черствий. Коли дерево росте, воно гнучке і ніжне, а коли воно сухе і жорстке, воно вмирає. Чорство і сила – супутники смерті. Гнучкість та слабкість виражають свіжість буття. Тому, що не затверділо, переможе.
Одні військові науки займали мене пристрасно. У них самих знаходив я втіху та приємне заняття. Ми інженери!
Тільки сильні люди здатні на щиру, діяльну подяку. Інші (часто потай від себе) потихеньку ненавидять своїх рятівників, приписують їм корисливі мотиви та ниці помисли. Та все що завгодно, аби мати можливість якнайшвидше позбутися неприємних спогадів про свою слабкість і чужу великодушність.
- Ти дихаєш?
- Так.
— Але ж повітря не бачиш?
- Ні.
— Але ж знаєш, що він є?
- Так.
— Оце і є віра.