Б'ється в тісній печурці вогонь,
На полінах смола, як сльоза,
І співає мені в землянці гармонь
Про усмішку твою та очі. Про тебе мені шепотіли кущі
У білих полях під Москвою.
Я хочу, щоб ти чула,
Як сумує мій голос живий.
Нічого більше не треба для щастя, — думав він, — умій тільки зупинитися вчасно, не заглядати в далечінь.
— Поттер перервав мене на тому, що в журналі у професора Люпіна не записано тем, які ви пройшли...
— Сер, ми пройшли боггартів, червоних ковпаків, повзучих водяних та гріндилоу, — перебила Снегга Герміона. — Сьогодні ми мали приступити...
— Помовчіть, міс Грейнджер, — обірвав її Снегг. — Я не питав, що ви пройшли. Мені лише хотілося вказати на безладність професора Люпіна.
Не те щоб я претендувала на його серце, але мені було б приємно, якби всі мої друзі були вільні, а ще краще, якби вони любили лише одну жінку — зрозуміло яку. Так спокійніше.
Щирість втратити дуже легко, але це наш єдиний справжній надбання, це наш останній рубіж. Натомість у його межах ми абсолютно вільні.
Ти перетворив його на монстра. Тепер він – твоя проблема.
- Отже, m*a дорівнює m*g...?
- В квадраті?
- Ні.
- Арістотель?
- Ні.
- П'ять?
Натовпом людей, а не тіней
Повна здавалася темрява.
З одного боку, мені хочеться забути... Але з іншого, я знаю, що тільки він у всьому Всесвіті може зробити мене щасливим... Знаєш, я прокручую все в голові знову і знову, намагаючись згадати, коли все почало руйнуватися...