- Ти куди?!
- Гуляти...
- Що означає: Гуляти?!
- Гуляти - значить відштовхуватися ногами від землі і розтинати обличчям повітря!

Я взагалі не розумію, як можна з кимось порвати, хіба що за якийсь страшний злочин. Сказати«все скінчено» - це вульгарність і брехня. Ніщо не буває скінчено. Навіть якщо зовсім не згадуєш про людину, вона все одно живе в тобі. Якщо він щось означав для тебе, то означатиме завжди.

- Я намагаюся, навчаюсь, а якщо чогось не знаю, вдаю, що я в курсі.
- Навіть прикидаючись, можна багато чого навчитися.

- Скажи мені...
- Так!
- Чому ти завжди одна?
- Не знаю.
- Не любиш чоловіків?
— Приїхали... Якщо дівчина не реагує на твою чарівну чарівність, вона  напевно лесбіянка, то ти міркуєш?

– Лікарю, як моя теща? Що з нею?
- Великий інфаркт. Стан дуже тяжкий.
- Чи можу я сподіватися?
- Дивлячись на що.

І коли фортуна в черговий раз стукала в мої двері, я приймав душ.

Біль потрібно просто її пережити. Сподіватися, що вона сама пройде; сподіватися, що рана затягнеться. Рішень немає, немає легких відповідей. Треба вдихнути глибше і чекати поки тебе відпустить. Найчастіше з болем можна впоратися. Але іноді біль пронизує тоді, коли її зовсім не чекаєш, б'є нижче за пояс. І не підвестися.

Зберігай мовчання, коли всі говорять, говори тоді, коли слова твої про любов, навіть крізь сльози. Навчися прощати тих, хто поряд, – так знайдеш шлях до прощення себе. Не метушись, але не забувай, куди пливе твій корабель. Може, він збився з курсу?

Думка про те, що успіх рівноцінний щастю, дратує мене. Смішно всерйоз думати, що якщо ти успішний, значить у тебе є імунітет до повного спектру людських переживань.

— Наш світ абсурдний, — говорю я своїй дружині, — і вороги людини — домашні його!
Моя дружина сердиться, хоча я вимовляю це жартома.
У відповідь я чую:
- Твої вороги - це дешевий портвейн та фарбовані блондинки!
— Значить, — говорю, — я істинний християнин. Бо Христос навчав нас любити своїх ворогів.