У людських справах краще розуміється не той, хто більше прожив, а той, хто більше спостерігав.

У житті треба прагнути обганяти не інших, а себе.

Будинок, не сплачений хоча б частково, лише приміщення, орендоване на позикові кошти.

— Це меч Елартара.
- Кого?
- Елартар - ельфійський король. Я присягав йому на вірність.
— Ти присягав на вірність королю ельфійському?
- Так
- Ти що тут наркоманиш сидиш?

- Який у неї місяць?
- Восьмий.
- І ти весь цей час мовчав?
— Та я сам сьогодні дізнався!

Парфумер творить чудеса, він наполовину алхімік, вважають люди – тим краще! Про те, що його мистецтво — ремесло, як будь-яке інше, знав тільки він, і в цьому була його гордість.

Треба продовжувати життя з того, на чому вона  вчора зупинилася, і ми з болем усвідомлюємо, що приречені безперервно витрачати сили, повертаючись у тому ж стомлюючому колі звичних стереотипних занять. Іноді ми в ці хвилини відчуваємо пристрасне бажання, розплющивши очі, побачити новий світ, що перетворився за ніч, нам на радість, світ, в якому все набуло нових форм і одягнулося живими, світлими фарбами, світ, повний змін і нових таємниць, світ, де минулому немає  місця або відведене місце дуже скромне, і якщо це минуле ще живе, то принаймні не у вигляді зобов'язань або жалю, бо навіть у спогаді про щастя є своя гіркота, а пам'ять про минулі насолоди завдає біль.

Я стільки часу витратила на пошуки тебе, Лікарю, і думала, що з тобою буде чудово... Я хочу додому.

Щастя — це більше, ніж відсутність нещасть.

Шкода, що я такий!