Вискочи російська людина трохи з казенної, узаконеної звичаєм колії - і вона зараз не знає, що робити.

Що толку розповідати, якщо все одно ніколи не вдається описати словами свої почуття.

Щастя належить безстрашним.

— Бачити таке за десять років... надто рано.
— Він не завжди буде дитиною. А зима близько.

Виховання – це все. Персик був колись гірким мигдалем, а цвітна капуста - це звичайна капуста, яка здобула вищу освіту.

Можна, подібно до мене, прийняти Голлівуд як є; можна відмахнутися від нього з презирством, яке ми зберігаємо для всього, що не здатні вмістити. Зрозуміти його теж можна — але невиразно і лише уривками.

— Потерпиш, поки я поговорю з ким-небудь, хто при здоровому глузді!
— З ким це?
- З самим собою!

Але ж не можна відмовлятися від поставленої мети через одну лише небезпеку? Так, мабуть, і жити не варто.

Заєць був такий самий беззахисний, як і Сіра Шейка, і рятував своє життя постійною втечею.
— Якби мені крила, як птахові, то я б, здається, нікого на світі не боявся!... У тебе ось хоч і крил немає, то зате ти плавати вмієш, а то візьмеш і пірнеш у воду, — говорив він.. — А я постійно тремчу зі страху... У мене — кругом вороги. Влітку ще можна сховатися кудись, а взимку все видно.

Щоб бути господарем свого життя, треба рвати ланцюги щодня.