- Боїшся?
- Напевно.
- Добре.
— Що тут хорошого?
— Те, що ти не дурень.

Існує два важелі управління людьми: перший – це особиста вигода, а другий – це гроші.

Він засинав і прокидався, задрімав і прокидався, щоразу долаючи думкою про те, що треба наздогнати і схопити сон, не дозволити безсонню розлягтися поруч, на вільній половині ліжка.

... долю жінки завжди вирішує її«так», а долю чоловіка – його«ні».

Час подібний до дитини, веденої за руку: дивиться назад...

Дружба і гроші - олія і вода.

Кіт зняв з підзеркального столу окуляри в товстій роговій оправі, надів їх на морду, від чого став ще більшим, і вийняв із стрибаючої руки Поплавського паспорт.
«От цікаво: впаду я в непритомність чи ні?» — подумав Поплавський.

Серед мільйонів жінок вам ні-ні та й трапляється на очі одна, яка вивертає вам душу.

Достатньо одного разу побачити штучну усмішку на обличчі папульки, щоб втратити будь-яке бажання побачити її ще раз. Я сама таку посмішку побачила один раз, коли до нас додому несподівано з'явився дільничний міліціонер. Папулька тоді почув дзвінок, весело побіг відчиняти, відчинив двері і застиг з усмішкою на обличчі, побачивши за дверима людинуу міліцейській формі. Папулька ж працює директором у досить великій приватній фірмі. А в приватному бізнесі, як він казав, завжди доводиться побоюватися влади, міліції та податкових інспекторів… Так от, побачивши міліціонера папулька плутано став питати, мовляв, чим зобов'язані і таке інше, продовжуючи тримати на обличчі все ту ж приклеєну посмішку. Міліціонер насторожився, але пояснив, що прийшов у питанні трупа під нашим вікном, яке виявили ще влітку, коли ми всією сім'єю виїжджали на відпочинок.
- А-а-а-а-а! — загорлав папулька, почавши посміхатися вже нормальною усмішкою. — То ви, товаришу капітан, у питанні трупа під нашим вікном? Ну і відмінно! Ось і чудово! Проходьте, будь ласка, у кімнату, чи не хочете чайку, кави...

Здорова нація так само не помічає своєї національності, як здорова людина – хребта.