Часто чутки – ознака заздрощів конкурентів.

Справжня самота — це присутність людини, яка тебе не розуміє.

У них у голові все переплуталося. Про все вони судять хибно - не про що, а про все! Все, що вони вважають істинним, насправді хибне, а все, що вони вважають хибним, насправді є істинним.

Братолюбство живе тисячею душ, себелюбство — лише однією, і до того ж дуже жалюгідною.

Він посміхнувся мені ласкаво, — ні, набагато більше ніж ласкаво. Таку усмішку, сповнену невичерпної підбадьорливої ​​сили, вдається зустріти чотири, ну — п'ять разів у житті. Якусь мить вона, здається, вбирає в себе всю повноту зовнішнього світу, потім, ніби підкоряючись невідворотному вибору, зосереджується на вас. І ви відчуваєте, що вас розуміють рівно настільки, наскільки вам завгодно бути зрозумілим, вірять у вас тією мірою, в яку ви в себе вірите самі, і безумовно бачать вас саме таким, яким ви найбільше хотіли б здаватися.

— Ти міркуєш, як небіжчик, Дін.
— Я міркую, як людина, яку все дістало! І він не розуміє, навіщо йому це все було потрібне!
— Ну, вибач, бідолашний! Ти ненормальна людина.
- Дякую.
- Кинь! Ти вже намагався зав'язати з полюванням і жити нормальним життям... А в результаті сидиш із буркотливим дідусем у фургоні, набитому зброєю. Нормальні люди так не поводяться! Ти мисливець, а, значить, робитимеш те, що потрібно зараз. А якщо будеш віддаватися зневірі, хтось підкрадеться і знесе твою погану голову! Так що постарайся знайти привід знову повернуться до ладу - будь то любов,ненависть чи грошове парі. Годі з мене похорону, годі! Помреш раніше за мене — уб'ю!

Нонче, бачиш, всі люди на два розряди поділилися: їстівні та їдучі.

— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь.
- Я теж.
— А я нічого не боюсь. Окрім мами.

Почуватися беззахисною і бути насправді беззахисною зовсім різні речі.

— Наближається війна. Війна, яка зробить мене конунгом Каттегата, володінь мого тата. Війна проти самозванки, першої дружини Рагнара, Лагерти, яка вбила мою матір, щоб стати королевою. І звісно, ​​війна між братами. Епископе, у тебе є вибір. Бороться зі мною або я уб'ю тебе.
— Навіщо мені твої війни?
— Це спосіб залишитися живим.
— Я не боюсь померти за свою віру.
— Але ж ніхто не просить тебе це робити. Я не прошу тебе відмовитись від своєї віри чи вбивати інших християн. Я пропоную тобі вбити більше тих, кого ти звеш безбожниками.
— Чому ти пропонуєш мені цей вибір?
— Бо заздрю ​​тобі. Я хочу бути таким, як ти. Сильний, здоровий, великий воїн. Ось чому я тебе врятував. І ось чому хочу, щоб ти боровся поряд зі мною.