Ігор Іванович Гарін. Пророки та поети
І знову вогкий морок опановує нами, -
Де літньої ясності жива синьова?
Ми завтра зиму чекаємо, вчора померло літо.
І знову вогкий морок опановує нами, -
Де літньої ясності жива синьова?
Ми завтра зиму чекаємо, вчора померло літо.
Що ж, скажу вам відверто, на мою думку, немає нічого болісного, ніж усім серцем любити людину і знати, що їй гріш ціна.
Коли я була маленькою дівчинкою, моя завзята бабуся розповідала мені, що небеса гуркочуть, бо Бог переставляє меблі.
Сильний дужого ніколи не полюбить: такі, як козли, лише зійдуться, зараз і бодай почнуть!
Поетам справжньої високої культури забуття не загрожує.
Раніше ми дивилися в небо і там шукали своє місце серед зірок, а тепер дивимося під ноги і намагаємось вижити у цьому бруді.
Ти граєш на кларнеті, а мене хочуть мужики. Це талант, подруго!
Не відмовляй одразу, нехай розчарування приходить по краплині.
Я ніколи не вибачатимуся за Сполучені Штати Америки, незважаючи на жодні факти.
Тобі зі мною пощастило (…) Мені з тобою, звісно, теж. Але, щиро кажучи, тобі пощастило більше.