Мілан Кундера. Нестерпна легкість буття

Вона відчувала непереборне бажання сказати йому, наче найбанальніша з усіх жінок: Не відпускай мене, тримай мене біля себе, укрий мене, зроби мене своєю рабинею, будь сильним! Але це були слова, які вона  не могла і не вміла вимовити. Випустивши його з обіймів, вона  тільки й сказала: — Я дуже рада, що я з тобою. — Це було найбільше, що вона вміла сказати за її стриманої вдачі.

Докладніше

Не бійся я з тобою!.

У лісах, і в степах, і в горах,
Сліпі губили незрячих.
Але хтось відкинув свій страх,
Прозрів і вирішив жити інакше. Він першим рушницю опустив,
промовивши:«Світ вашому дому».
Він першим іншого пробачив,
Але чи це ясно іншому?

Докладніше