Геннадій Юхимович Малкін. Думку не можна вигадати
Люди народжуються рівними і, вмираючи, знайомляться з цим уперше практично.
Люди народжуються рівними і, вмираючи, знайомляться з цим уперше практично.
У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.
Мозок – це орган, результат діяльності якого іноді спростовує сам факт існування.
Назвемо це смугою невдач. Але взагалі це є *аний під * діць.
Черепашки — мушлі, а карасі — карасі. Черепашками карасі ласують, а карасями — щуки. І мушлі ні в чому не винні, і карасі не винні, а й ті й інші повинні відповідати. Хоч сто років про це думай, а нічого іншого не вигадаєш.
— І що нам тепер робити?
- Як що? ПШЗ!
- Що?
— Продовжувати ворушити дупою.
Ніщо так не зближує людей, як пережиті разом труднощі.
Мені треба завести подругу на літо, поки я не став одним з тих збоченців, які просто витріщаються на жінок...
Я заведу собі подругу на це літо. Це буде літня дівчина, у неї буде волосся та літні друзі, які знають, що таке бути на вулиці. Вона гратиме в теніс, носити сукні та ходитиме босонога. А восени я її кину, бо вона моя літня дівчина.
- Ти як?
- На мене накинувся мертвий ведмідь!
- Так саме.
-... життя - кумедна штука.