Я маю щастя проводити час з ранку і до вечора у суспільстві геніальної людини, тобто із самим собою, а це дуже приємно.

Німці спробували відзначити день народження Гітлера. Обачливо. Нахабно. Сумно. Боляче. Саме в такій послідовності й розвивалися події. Дід молодець.

Наше знання людей нічого не дає нам у житті корисного. Що толку в тому, що я розумію, відчуваю, розгадую, передбачаю вчинки іншої людини? Адже своєї поведінки щодо нього я змінити не можу, я не доноситиму на такого ж ув'язненого, як я сам, чим би він не займався. Я не добиватимуся посади бригадира, що дає можливість залишитися в живих, бо найгірше в таборі — це нав'язування своєї (чиїїсь чужої) волі іншій людині, арештантові, як я. Я не шукатиму корисних знайомств, даватиму хабарі. І що толку в тому, що я знаю, що Іванов - негідник, а Петров - шпигун, а Заславський - лжесвідок?

Ніяка інша частина тіла не шкодить людині більше за його власну мову.

За весь день їй доводилося жувати тільки два рази: поїла у палітурника трошки клейстеру, та в одному з шинків біля прилавка знайшла ковбасну шкірку — от і все. Якби вона була людиною, то, напевно, подумала б: Ні, так жити неможливо! Потрібно застрелитися!

Все в руках людини, а людина в руках жінки.

Щодня я говорю собі, що щось має статися. Я прорвусь. Або хтось прорветься до мене.

Якби я, поступаючись проханням, почала писати про себе, це була б жалібна книга —«Доля — повія».

Мої діти не можуть побачити багато моїх фільмів, тому що я завжди або роздягаюся, або вмираю в них.

Найважливіша сторона свободи – бути тим, ким є. (Головна свобода – це бути самим собою.)