Якщо я й порозумнішаю, то полюблю тебе ще більше.

Я боюся собак і тебе в такому настрої.

Схилилася Івушка над самою річкою
Їй теж хочеться на бистрину.
Вона  сумує з ранку до вечора
Все чекає, пухнаста, на свою весну. Схилилась тонка, як небо чиста,
Але самотність не перемогти...
Ах, верба-івушка, коса пухнаста,
Як мені, красуне, тобі допомогти?

Інший мав мою Аглаю
За свій мундир і чорний вус,
Інший за гроші - розумію,
Інший за те, що був француз,
Клеон - розумом її пристрасна,
Даміс - за те, що ніжно співав.
Скажи тепер, мій друже Аглая,
За що твій чоловік мав тебе?

Святкове півночі іноді приємно і затримати.

— Мені наснився жах. Наче я прокинувся, а ти зникла.
— Навіщо мені йти? Ти маєш усе, що мені потрібно.

Роздають по картах, по десять на добу, та й то не всім –«як справи»,«не сумуй»,«люблю»; мені не потрібно, я це все не їм, я ледве все це терплю. Я взяла б«до біса» і«мені не треба чужих проблем», а ще«всі шанси дорівнюють нулю».

Все те ми робимо швидко, на ходу, метушучись і як би проковтуючи шматочки дорогоцінного життя, повторення якого, на жаль, не буде.

Деякий час не було чути нічого, крім завивання вітру та дивних звуків — нянюшка Ягг різала хліб. За своєю результативністю ця її дія могла змагатися хіба що зі спробами розпиляти циркулярною пилкою пухову перину.

- Я вам подобаюсь, Скарлетт, зізнайтесь?
— Інколи трошки, — обережно сказала вона. — Коли ви не поводитеся як підонок.
— А я ж, здається мені, подобаюся вам саме тому, що я подонок.