... У людей часто бувають досить дивні, хоч і тверді переконання, про джерело яких вони взагалі ніколи не замислювалися.

Втомлюєшся чекати, але наскільки гірше було б, якби чекати стало нічого.

Знову про Христа. Як сказано в одному з гностичних оповідань, з ненависті до фатуму він нібито піднявся на небо і порушив розташування сфер, щоб люди перестали звертатися до зірок. І що в такому безладді сталося з моєю бідною зіркою?

Якщо не псувати все відразу, завжди залишається наступного разу.

Камю думає про те, щоб корислива метушня пройдисвітів-політиканів була припинена політиками іншого штибу, носіями дії і водночас ідеалів.

... Він так палко ліз їй у душу, що, шукаючи собі вигоду, знайшов любов, так намагався опанувати її серцем, що полюбив сам.

Я терпіла, до крові прикусивши щоку, до м'яса обдираючи пальці в спробі хоч за щось зачепитися. Я терпіла тому, що нікому більше йти сюди, нікому більше ризикувати своєю шиєю. Ось так буває... Хтось стає героєм не за покликанням, не від надлишку доблесті та вміння, а тому що більше нікому... І це ніякий не героїзм, а справжня боягузтво.

Ми всі переживаємо за своїх дітей.

Я рідко перечитую книги, оскільки ніколи не забуваю, що смертний і при цьому дуже багато не знаю.

Може, посміхаючись, я захищаюся від збентеження.