Головне у розвитку не вміння запам'ятати, а вміння згадати.

Перенісши позбавлення, ти станеш вільним птахом.
А крапля стане перлом у перлині-темниці.
Роздаси своє багатство – воно до тебе повернеться.
Якщо чаша спорожніє – тобі дадуть напитися.

Іноді, намагаючись відремонтувати, ми ще більше ламаємо.

— Ось із моїх губ весь гріх тепер і знятий.
— Зате мої вперше накрили.
— Тоді віддайте його назад.

Банальність це коли давно відоме залишає тебе байдужим. Коли давно відоме змушує стискатися серце, це називається істиною.

— Кріс, дитинко, а чому у нас у ванній дрочить Мухич?
-....
- Гриш, старий, ти тільки не злись. Це не те, на що це схоже.
- Та що ти.
- Гриша, я не чула, як ти увійшов.
- Муха, ти знову за своє?!
- Вона  мені сама дозволила!
- Крііс!
— Гриша, любий мій, це не те, як це здається. Коротше, це дуже важко пояснити. Ти попросив мене допомогти. І виходить, що в рамках цієї допомоги… виходить, що я дозволила.
- Я тільки одного зрозуміти не можу. Як все це відбувалося? Сидить Мухич такої хати і думає:«Чому б мені не піти до Грицька з Крістіною і не подрочить?»
— Ти не повіриш, та все так і було!
- Серйозно?!
- Чому ти взагалі дверіне закрив?!
— Чого закривати? Всі свої!
- Так, стоп! Яка різниця нахер, закрив чи ні. Це не скасовує того, що він там свою кукурудзину розчищав.
— Блін, як соромно.

Чоловік посунувся ближче до грубки, немов боячись, що вогонь, цей дар  Прометея, раптом зникне.

Ну невже ти досі не зрозуміла, бабусю, що своїми ніжностями ти псуєш майбутнього офіцера?

Я не кину тебе через різні уподобання в їжі, книгах чи музиці, але... я можу тебе покинути, якщо ти не будеш мені розповідати про те, що тебе хвилює. Кому потрібні спільні інтереси? Це ж нудно, як правило, банально! Мені подобається бути з тобою. Ти робиш мене краще. І... я сподіваюся, тебе теж. Наші стосунки – незвичайні. І я щаслива, як ніколи.

Боріться, хоробри лицарі! Людина вмирає, а слава живе! Боріться! Смерть краща за поразку! Боріться, хоробри лицарі, бо прекрасні очі дивляться на ваші подвиги.