Вільям Голдінг. Шпіль

Він сміявся, піднявши підборіддя і похитуючи головою. Бог-Отець осяяв його сяйвом слави, і сонячні промені прямували крізь вітраж услід за його рухами, животворячи освітлені лики Авраама, Ісаака і знову Бога-Отця. Від сміху в нього виступили сльози, і перед очима множилися райдужні кола, спиці, арки. Піднявши підборіддя і примружившись, він міцно, в обох руках, тримав перед собою макет шпиля – о радість… – На півжиття чекав я цього дня!

Докладніше