Дорослі іноді потребують казки навіть більше, ніж діти.

Навіщо, ти скажеш, розпалювати даремно
Вогонь вроджених сил,
Коли до боротьби втрачене прагнення
І дух колишньої в грудях давно спочив,
А всіма нами правлять щогодини
Лінь і порожній час?
З тих пір як у старій колісниці
Здійснює сонце в небі свій обхід,
Ужель діяння смертних ілюзорні?
Між істиною і брехнею є межа,
Чи наші сподівання і мрії безглузді?
І ось відповідь Природи:
— В уроках минулого запорука свободи.

– Ми підемо туди, куди ти захочеш!
- А навіщо ти мене за руку тягнеш?
- А ти ще не знаєш, куди захочеш.

Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей.