Є своя складність, коли поряд добрі друзі. З друзями завжди хочеться поділитися, з друзями та сім'єю. А яке гірше зло можемо заподіяти своїм друзям? Відкрити їм свою страшну таємницю, оскільки, відкрившись їм, ти не знаєш, як вони це сприймуть, а слів назад не візьмеш, сказаного вже не повернеш. Розкривши своє серце, його вже не закриєш.
Три речі не сховати надовго. Сонце, місяць, істину.
Своїх дурити не можна, навіть якщо це зробить їх щасливими. Такою є ціна справжньої дружби.
Якщо не хочеш відповідати на чужі запитання – задавай свої.
Не обманюйте себе всякими«ще разок»,«останній раз»,«останній укол»… Тому що це справді може стати останнім разом. Навіть людина, яка ніколи не піднімала на вас руку, здатна озвіріти. Він набагато гірший, ніж ви думаєте, він здатний вас убити. Можливо, йому цього навіть хочеться, просто не вистачає духу. Тікайте звідти, куди очі дивляться, поки він не зібрався з духом. Він вас не любить. Йому на вас начхати, ви йому байдужі, його любов - всього лише спосіб завдавати вам біль. Цього він хоче, це й робитиме. Не сподівайтеся, він не зміниться, хіба що на гірше. Чим краще ви будете, тим гірше ставатиме він.
Вона померла у мене на руках, повторюючи: "Я не хочу вмирати". Ось що таке смерть. Не має значення, яка на солдатах форма. Не має значення, чи сучасна у них зброя. Я подумала, якби всі бачили те, що я бачила, ми б ніколи більше не воювали.
Любов дорожче за життя, і серце людини, яка любить, незрівнянно цінніше за серце птиці.
Іду я недавно вулицею і роздумую, про що тільки й можу думати останнім часом. І приходжу до висновку, що за всіма законами добра і краси повинна мені підвалити непомірна компенсація за мою втрату і подальші страждання. Або, думаю, ТВОРЧИЙ ПРОРІВ трапиться, або ГРОШАМИ дадуть. І заходжу з цими думками до супермаркету, а там касирка, зважаючи на відсутність дрібниці, прощає мені«два п'ятнадцять». І це все?!