Кожен високий гумор починається з того, що перестаєш сприймати всерйоз власну персону.

Без селянина і рибалки впаде все сучасне суспільство з його торговими кварталами, електричними проводами та трубами. Селянин і рибалка - благородний стан нашого суспільства, вони діляться від своїх щедрот з тими, хто носиться з паперами та викрутками, намагаючись наосліп сконструювати досконаліший світ.

Айстри осінні, сумуй квіти,
Тихи, задумливі ваші кущі;
Тихо гойдаючись, сумно схиляєтеся
Восени пізньої до землі. Сад весь обсипався, все відцвіло...
Листя зав'яле вдалину рознесло...
Лише самотні айстри осінні
Чекають даремно весни.

Оскільки Марлі був чудово вихований, він ніколи не блював на дерев'яну підлогу або хоча б на лінолеум, якщо міг стриматися. Він завжди цілився на перський килим.

З роками відчуття та емоції притуплюються. А тисячоліття життя вбивають усі почуття. Душа стає холодною. Не здатна горіти. Фері позбавляли людей того, що я шукав у них і найбільше цінував — яскравих, живих почуттів.

Життя нічого не дає безкоштовно, і всьому, що подається долею, таємно визначено свою ціну.

У ній було все, що траплялося в моєму житті хорошого, - перший весняний дощ, і суботній день у десять років від роду, і ранні літні вечори на березі моря, коли пісок вже охолов, а хвилі знаходять колір віскі.

Як добре, що гірше нікуди, а то все було б ще гірше!

Комусь із нас буде боляче. Може, але... Я постараюся, щоб боляче було мені.

У вас невігластво так лютує.