З усіх сумних слів, що вимовляються вголос або написаних, немає  більш сумних, ніж:«А могло б бути інакше!»

Вся річ у тому світі, в якому я живу. Світ видінь, надій, уяви та спогадів. Там я щаслива.

Тому що мої думки не вдягаються в слова, найчастіше вони залишаються пластами туману. Вони набувають невиразних, химерних форм, набігають одна на одну, і я відразу їх забуваю.

Нью-Йорк - це багате і щедре місто, якщо ти згоден миритися з його жорстокістю та занепадом.

Я дуже безглуздо влаштований. Мені завжди важче висловити те, що є чим те, чого немає.

Здається нам туди! Може, звичайно, і не туди, але тут нам нічого робити!

Я не пацифіст. Вважаю, що є час воювати і час зупиняти війни. Думаю, важливо зрозуміти різницю. Неможливо, щоб усі взялися за руки та заспівали. Конфлікти все одно будуть. Питання лише у тому, наскільки вони справедливі. Наприклад, Друга світова війна. Тоді був явний агресор, і наші країни мали об'єднатися, щоб разом із ним боротися. Коли фашисти були під Москвою, неможливо було бути пацифістом. То був час воювати.

Дуже важливо зберігати любов Господа у своєму серці, тому що іноді бувають моменти, коли почуваєшся нещасним.

Коли ми досліджуємо незліченні чудеса, пишнота, блиск і досконалість цього нескінченного всесвіту (тепер ми знаємо, що всесвіт нескінченний) і переконуємося, що все в ньому беззаперечно підкоряється суворій системі точних, не знаючих винятку законів, ми осягаємо - не припускаємо, не укладаємо, але осягаємо, що Бог, який єдиною думкою створив цей неймовірно складний світ, а іншою думкою створив керуючі ним закони, цей Бог  наділений безмежною могутністю...

Ви знаєте, у мене є двоюрідний брат, його звуть Ральф. Він завжди робив усе краще, ніж будь-хто. Думав краще. Говорив краще. Навчався краще. Що не візьми — Ральф усе робив краще за інших. Ральф завжди був найкращим. Я назавжди запам'ятаю його... Він був таким ідеальним, що іноді хотів просто вбити його.