Людям властиво розповідати про події зовсім не так, як було насправді.

Я дуже намагалася позбутися звички постійно плакати. Якось увечері, в черговий раз згорнувшись калачиком на дивані в кутку, в черговій істериці після чергового раунду похмурих роздумів, я запитала себе: "Поглянь на себе, Ліз, чи можеш ти змінити хоч щось?" І зробила єдине, на що була здатна: встала і, не припиняючи плакати, почала балансувати на одній нозі посеред кімнати. Мені хотілося довести собі, що я все ще хоч трохи контролюю ситуацію: нехай мені не під силу зупинити сльози та похмурий внутрішній діалог, я принаймні можу битися в істериці, стоячи на одній нозі. Хоч щось спершу.

Мені хотілося б їм сказати тільки те, щоб вони вміли більше перебувати на самоті. Любили бути віч-на-віч із самим собою побільше. Біда нинішньої молоді в тому, що вони намагаються об'єднатися на основі якихось гамірних дій, часом агресивних. Це бажання об'єднатися для того, щоб не почуватися самотнім – це поганий симптом. Мені здається, кожна людина має вчитися з дитинства знаходитись одному. Це не означає бути самотнім. Це означає — не нудьгувати із собою. Людина, що нудьгує від самотності, перебуває в небезпеці з моральної точки зору.

— Ви не мали рації.
— Чому люди кажуть це із таким задоволенням? Це дуже ранить, чи знаєш.

Жінки, які мали значення в моєму житті, знали моє минуле.

Привіт це я. Скажу просто. Я все ще злий. І на тебе чекає грандіозна прочухана. Але... Даремно я все це тобі наговорив. Адже я не батько. Ми ж брати. Ми сім'я. І завжди нею будемо, яка б фігня не сталася. Семмі, пробач мені...

Говорити найважче саме тоді, коли соромно мовчати.

Істина звільняє всіх.

У суфіксах — ан, — ян, що утворюють іменники прикметників, пишеться одне«н»... Та що ж це за правила такі, де на кожне правило купа винятків?! Ось чому всі прикметники пишуться з одного«н», а«олов'яний»,«скляний»,«дерев'яний» із двома? У них що, блат у Міністерстві освіти?

Я відповідала різкістю на різкість,
На слово словом; але тепер я бачу,
Що не списом - соломинкою ми б'ємось,
Ми тільки слабкістю своєю сильні.
Чужу роль грати ми не повинні.