— Тільки один вдих відокремлює тебе від смерті. Що ти робитимеш зі своєю жалюгідною миттю?
- Я проживу його. А навіщо ще існують миті?

Найспекотніші куточки в пеклі залишені для тих, хто за часів найбільших моральних переломів зберігав нейтралітет.

Він задумався, як замислювався вже не раз, а чи не божевільний сам. Можливо, божевільний той, хто в меншості, в однині. Колись божевіллям було думати, що Земля обертається навколо Сонця; сьогодні – що минуле незмінне. Можливо, він один дотримується цього переконання, а раз один, отже – божевільний. Але думка, що він божевільний не дуже його турбувала: жахливо, якщо він також помиляється.

— Я дуже люблю осінні похмурі дні, — сказав Їжачок. — Сонечко тьмяно світить, і так туманно — туманно...
— Спокійно, — сказав Ведмедик.
- Ага. Наче все зупинилося і стоїть.
- Де? — запитав Ведмедик.
- Ні, взагалі. Стоїть і не рухається.
- Хто?
— Ну, як ти не розумієш? Ніхто.
— Ніхто вартий і не рухається?
- Ага. Ніхто не рухається.

Не так важливо, як тебе вдарили, — важливо, як ти підвівся і відповів.

Жарт, як і справедливість, народжується разом із промовою.

Один у полі воїн, якщо знає, що він один.

І кину всі блага до твоїх ніг,
І за тобою одним піду світом.

Навколишній світ це дзеркало наших думок.

Логіка людського сприйняття до неподобства мінлива.