— Дивна ви таки жінка, Ніколь.
- Ну що ви! — квапливо заперечила вона. — Найзвичайніша. Вірніше, в мені сидить з десяток звичайнісіньких жінок, тільки всі вони різні.

Немає жінок, які не люблять духи, є жінки, які не знайшли свого запаху.

Це велика помилка — косо дивитись на Томаса Шелбі.

Така вже була її натура: вона  здатна пасивно терпіти, поки щось у ній не зламається, а після цього — кінець!

— Виходить, хворі та персонал можуть просто помінятися місцями.
- Саме. Здається, ти починаєш розуміти структуру цього світу.