- Я мертва?
— Відповідь на запитання, — сказав Смерть, — знаходиться десь між ні і так.

Значить, я тупий, а ти геній? Ти Арістотель, ти Ніцше! Чому я сам не здогадався? Тому що я чурка!

— Бо в мене правильний пис якийсь кульгавий. Взагалі-то він хороший правильнопис, але тільки чомусь шкутильгає і літери спізнюються...

Не будемо, однак, надто спокушатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона  мститься. Кожна з цих перемог має, щоправда, насамперед ті наслідки, куди ми розраховували, але у другу і третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки, які часто знищують значення перших.

— Вони гадають, що ти якийсь Бог. Той, хто повстав із мертвих.
- Я не Бог.
— Я знаю. Я бачив твій член. Що ти за Бог із таким маленьким членом?

- От млинець! Ну і пика у тебе! Та ти прямий як дупа, вивернута навиворіт.
- Типу мошонки з вухами?
- Типу того. Наче Лепрекон трахнув обличчя Фредді Крюгера.
— У крапку...
— Та ти моторошний. Схожий на затраханий до смерті авокадо.
- Дякую.

Вона схожа на відображення білої троянди у срібному дзеркалі.

Найкращий спосіб не шкодувати про щось – постаратися це забути.

Ось мій батько завжди казав мені:«Не можеш стримати емоції — йди в комірчину, ніхто не любить істеричок».

Не чекай багато від людей, а будь вдячний їм за посмішку, привітання, добре слово, розмову.