За всіма цими сучасними, дуже страшними, на мою думку, і диявольськими явищами, як комп'ютер, відбувається забуття природи. Найкрасивіше, що нас оточує, і те, до чого звертається погляд і серце навіть найглухішої і сліпої людини — блакитність неба, пронизливе свіже повітря, блиск річки, краса дерев, ніжність квітів, — забувається за комп'ютерами. Люди зосереджуються на цих залозках, цієї цукерочності і втрачають справжній смак. Я вже не говорю, що при цьому вони втрачають ще й здоров'я.

Небо не знаходиться ні високо, ні низько, ні праворуч, ні зліва. Небо — воно прямісінько в середині грудей тієї людини, яка має Віру.

— А навіщо тобі володіти зірками?
— Щоб бути багатим.
— А навіщо бути багатим?
— Щоб купувати ще нові зірки, якщо їх хтось відкриє.
«Він міркує майже як п'яниця», — подумав Маленький принц.

Може божевільний - це всього лише людина, яка знає те, що недоступно іншим?

Нічого не знаю, нічого не чую, нічого не бачу... це не моя планета, я сюди не просився!

Я сама так влаштувала свою долю, мені нема кого звинувачувати. І ні про одну хвилину не жалкую.

Нікому не слід висловлюватись, не бачачи повної картини.

- Де ти була, Нарі? Тільки чесно.
- Ти повіриш, якщо я скажу, що походжу зі стародавнього роду джинів-цілителів і була бранкою в потайному чарівному королівстві на іншому кінці світу?
– Навіть тобі не під силу видати таку небилицю за правду.

Так ми завжди, даючи все менше, вважаємо, що віддаємо останнє, а за останнє – вимагаємо від усього іншого.

Я терпіти не можу дві речі. Чоловіки, коли вони плачуть. Я знаю, плакати їм іноді доводиться. Але цього не люблю. І ще не терплю, коли вони лають своїх дружин. А майже всі цим займаються.