Не досягнувши бажаного, вони вдали, що бажали досягнутого.

Подивишся, як незліченно
розростається зло  —
дякувати Богу, ми смертні,
не побачимо всього. Подивишся, як несміливі
табуни волошки —
слава богу, ми смертні,
не зіпсуємо всього.

Людина, про яку думаєш чи говориш, завжди трохи присутня.

Нещасливе кохання — це як... біль у горлі. Цілком сумісна з життям, просто неприємно, але й не думати про неї неможливо. Допомагає ненадовго чай  з лимоном і медом, а ще час і мовчання. Коли говориш, тільки болючіше стає — навіть дихання перехоплює.

Правду ж кажуть – у щасливому шлюбі дівчата розквітають.

- Кетрін, - сказав він. Він усе ще усміхався.
- Так. - Вона  нахилялася ближче.
- Кетрін...
- Так, Дамон?
- Йди до біса.

Дивні істоти люди: збираються у сім'ї, племена, нації, держави і водночас мріють про свободу.

Адже головний, найсильніший біль, може, не в ранах.

- Я тебе не розумію!
— А ти гадаєш, я себе розумію?!

Отже, коли ти жив, ти ні для кого нічого не робив і тебе це не хвилювало, а тепер ти вмираєш і прагнеш допомогти фактично незнайомцю, що означає, що в смерті ти кращий, ніж у житті, і світ буде кращим, бо я тебе не врятував.