Коли одна людина будує стіну, іншій негайно потрібно дізнатися, що знаходиться на іншому боці.

Пристрасть не може з глибоким коханням дружити,
Якщо зможе, то разом недовго їм бути.

Я потребував надії — як не принизливо це звучить...

Кожен тягає за собою свою смерть до першої нагоди.

Все лихо інтелектуалів і письменників у тому, що вони нічого не відчувають, крім власного комфорту або власного болю. Що загалом нормально, але сумно.

Ми проводимо все наше життя, намагаючись запобігти смерті. Харчуємося, винаходимо, любимо, молимося, боремося, вбиваємо. Але що ми знаємо про смерть насправді? Лише те, що ніхто не повертається. Але в житті бувають ситуації, миті, коли розум переживає свої бажання, свої уподобання. Коли ваші звички живуть у ваших снах. І коли втрати...
Може, смерть — це дар. Як ви думаєте?

Хто не має  сім'ї — той не має  країни.

Вік теорії ще не робить її істиною - чи мало всякої нісенітниці благополучно живе у століттях.

Ми зовсім не лікарі  - ми біль.

Я друзів не вибираю. Це заняття безглузде і марне. Мені набагато цікавіше вибирати овочі на ринку. Друзі – це подарунки долі.