— Якщо вона  твоя маленька квіточка, то хто ж я?
- Ти мій великий, міцний кактус.

Коли ніде зупинитися, коли не можна мати даху над головою, коли весь час мчиш далі. Існування емігранта. Буття індійського дервішу. Буття сучасної людини. І знаєш, емігрантів набагато більше, ніж гадають. До них належать іноді навіть ті, хто ніколи не залишав свого кута.

Моя ціль дуже проста. Я хочу розуміти всесвіт, чому він  влаштований так, як влаштований, і навіщо ми тут.

— Кохання, може, і є, але воно має властивість закінчуватися. Тільки в казках вони вмирають в один день. Потрібно тут і зараз розуміти, хто тобі потрібен. А літати у фантазіях... Ну можна, але на цьому не проживеш.
— Але як тоді жити, якщо знати, що все буде погано?
- Треба брати те, що є, і переробляти під себе.

У кожного з нас є свої незбагненні дива, сховані в схованках душі, і вони чекають тільки сприятливого випадку, щоб прорватися назовні.

Якщо в тебе горб, кинь на нього блискітку і йди танцювати.

Краще в одного розумного і добродушного бути в любові та повазі, ніж у тисячі дурнів.

Кратет, коли бачив неосвіченого учня, бив його педагога.

Культура перетворилася на предмет споживання.

Відтепер я нікому більше не хочу подобатися. Любов доставляє лише біль.