Чого тобі треба, старче?

Коли людина бідна, вона думає:«Будь у мене гроші, я б поділився з моїми бідними друзями». Але варто йому отримати ці гроші, як великодушність та щедрість покидають його.

— Надія завдає найбільше страждань.
- Болван, аварія всіх надій - ось справжнє нещастя.

Якщо у Всесвіті є якийсь вищий розум, він настільки вищий за наш розуміння, що навіть думати про нього не сенсу.

Те, що тато помер, я розумію, але чомусь він не приходить додому вечеряти, цього я ніяк зрозуміти не можу.

Я пам'ятаю все. Кожен раз. А тебе все одно не повернути. Хоч би що я робив... тебе не буде зі мною.

— Для чого потрібне дитинство?
- Чому ти питаєш?
— А чому дорослі завжди відповідають питанням на запитання, коли не знають, що відповісти?

У цьому й полягають стосунки — складнощі поділяються на двох.

Щовечора у нього починається позитивно. Він каже, що почувається вільним і що сьогодні зустріне свою долю, але через деякий час йому вже нема чим себе глушити.

— Якщо чесно, після всього, що було, ти ставишся до мене так, наче моє місце за дитячим столиком.
— Сем, я не вибачатимусь за те, що захищаю тебе.
— Отож, що ти робиш, на твою думку?
— Пам'ятаєш, що сталося востаннє, коли нам дісталися квитки у першому ряду на шоу Михайла та Люцифера? Я пам'ятаю. Ти помер і потрапив у пекло. І, бачиш, цього разу не Апокаліпсис шукає нас, а ми його. Мені начхати, що буде зі мною, завжди так було. Але мені не начхати на те, що буде з моїм братом.
- Дін, ми вирушимо в це місце і врятуємо Джека та маму. Разом. І якщо щось трапиться, ми впораємося з цим разом. А якщо ми помремо... то теж разом.