Я шукаю неможливе, тому що можливе виключать інші.

— Якщо ваші боги справжні та справедливі, чому тоді світ сповнений несправедливості?
— Через таких людей, як ви.
— Таких, як я, ні, я один такий.

— Я хочу запросити вас на вечерю.
- Боюся це не можливо.
- У вас інші плани?
- Я заміжня жінка.
— А заміжнім жінка не належить їсти?

Ніхто не звертає увагу на небо, доки не закохається.

— Не треба нікого цькувати. Це наш “друг” відкриває. Приведе свого нового шеф-кухаря. З Індії, каже, привіз, просто, каже, красень, порве всіх.
- А чому не з Таджикистану? Шеф-таджик йому заразом і ремонт би зробив.

Не повіриш, а я заздрю ​​тобі. Найкращий час, потім виростеш — орати, терпіти, орати... Чого, навіщо... Бігаєш, метушишся, куди?

Хто зробив добру справу, нехай мовчить — каже нехай той, для кого вона була зроблена.

Вчинки визначаються минулим досвідом.

Спогади це не так уже й погано. Прекрасна мандрівка у минуле і зовсім не така болісна. Там все підпорядковане нам, це майже рай, звідки нас не можуть вигнати.

Може ти просто боїшся, що одного разу хтось справді захоче бути з тобою… просто бути…