- Я злий.
- Все гаразд, Джон. У цьому нічого  незвичайного. Він змушує нас це відчувати. Всі позначки на моєму столі і цей шум, постріли о пів на другу ранку...
— Так.
—... прокляті зразки у холодильнику. Уяви, зберігати тіла поруч із їжею.
- Так.
- І сварки! До ручки мене доводив своєю легковажною поведінкою!
— Послухайте, взагалі-то я не настільки злий, гаразд?

— Бабуся, то він же помер!
— Так, так може ще повернеться...

Якщо людина кається у своїх гріхах, вона може повернутися в той час, який був найщасливішим для нього. Може, це і є рай?

Бруд блищить, поки сонце світить.

— Адже ніхто ніколи не дізнається, хто врятував ціле місто.
- Вони знають. То був Бетмен.

"Говорити відверто" ще не означає "говорити правду". Відвертість і Правда - однаково що ніс і корма судна, що випливає з туману. Спочатку з'являється відвертість, і лише в останню чергу очам відкривається Правда. Тимчасовий інтервал між цими двома моментами прямо пропорційний розмірам судна. Великому спливти складніше. Іноді це виходить після того, як закінчилося життя спостерігача.

Адже для чогось нам дається і цей сніг, і ця ніч, і ці зірки… Ну не для того ж, щоб тільки їсти, пити, псувати одне одному життя!

Але якби я знав, що це мій віскі, а не твій, я не пив би так щедро.

Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто найкраще пристосовується до змін.

Він справжній вундеркінд у всьому щодо навчання, і недоумок у всьому іншому.